Інтерактивна (не)лекція “Шевченко: перезавантаження»

26 лютого 2019 року в читальному залі Наукової бібліотеки ЛНУ імені І. Франка для вчителів української мови та літератури (відповідно до плану роботи Навчально-методичного центру освіти м. Львова) відбувся неймовірно цікавий і змістовний захід – інтерактивна (не)лекція Богдана Тихолоза “Шевченко: перезавантаження».

Чому саме Шевченко? Ким є Шевченко для українців? Чи готові ми до викликів часу? Чи готові долати стереотипи у вивченні життя і творчості Шевченка насамперед у школі? А ще  про два невтішних синдроми: недочитаного «Кобзаря» і недовиконаний «Заповіт». Ці та багато інших запитань порушив літературознавець Б. Тихолоз перед фаховою аудиторією.

Методисти НМЦО м. Львова О. Бєлова, О. Галамай

 ***

Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.
Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю всього лише сорок сім
І. Драч.

Знаний літературознавець і публіцист Богдан Тихолоз торкнувся питань суспільної рецепції постаті Тараса Шевченка та його творчості. Попри сміливі візуалізовані експерименти в інтерпретації, а подекуди й ризиковану образність, що не завжди сприймається позитивно в суспільній опінії, усе ж Шевченко залишається актуальним і впізнаваним. І це вже радше на рівні архетипного мислення, колективного підсвідомого українців.

Ким є Шевченко для українців? Чи справді цей образ-символ нації є настільки знаним? Творення ідеологічних і культурних міфів з одного боку, а монументалізація і канонізація – з іншого, призвели до того, що для більшості Тарас Шевченко знаний надто поверхнево, на рівні шкільної програми, або ж – вписаний у канон української літератури геній із бронзи і каменю зі статусом недоторканності. Проте недо/не/прочитаний досі.

Відтак Б.Тихолоз окреслює два синдроми, що супроводжують рецепцію феномену Шевченка: недочитаного Кобзаря та недовиконаного Заповіту. Про/читання і розуміння Шевченка не тільки на рівні програмних текстів та крізь призму стереотипів відкриє нову дорогу до Кобзаря й до себе як нації. “Кайдани порвіте // І вражою злою кров’ю//Волю окропіте” – це те, зазначив Б.Тихолоз, що відбувається зараз в Україні.

Тож ми стоїмо на межі, коли перед українцями стоїть завдання звершити Заповіт Шевченка.  “Людина здатна. Свобода варта. Безсмертя можливе. Україна буде”, – підсумував доповідач, інтерпретуючи творчість Кобзаря.

За Вікторією Кметь (Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.